Історія української державності (інформаційний огляд)

Історія української державності (інформаційний огляд)

ОБУХІВСЬКА РАЙОННА БІБЛІОТЕКА ДЛЯ ДІТЕЙ

 

 

 

«ІСТОРІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ»
(Інформаційний огляд літератури
До Дня Соборності України)
Склала бібліограф Т.А.Кацун

 

 

  

м. Обухів 2015 рік

 

Шановні діти! У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення та утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Перших, на превеликий жаль, було більше. Історія не раз надто суворо й несправедливо карала Україну руками немилосердних загарбників. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.

Тобі, Україно, мій мужній народе,
Складаю я пісню святої свободи.
Усі мої сили і душу широку
Й життя я віддам до останнього кроку.
Аби ти щаслива була, Україно,
Моя Батьківщина!

Слово «соборність» включає в себе єдність та згуртованість. У слові «соборність» ми чуємо слово «собор». Ще великий український класик Олесь Гончар закликав: «Бережіть собори душ наших!». Так вже розпорядилась історія, що впродовж століть наш народ та землі України були розрізнені та належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об’єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Протягом віків її практичним втіленням займались українські гетьмани Богдан Хмельницький, Іван Мазепа, Петро Дорошенко, Пилип Орлик. У березні 1917 року у Наддніпрянській Україні розпочалася національна революція. Було обрано Центральну Раду, першого президента Михайла Грушевського і проголошено створення Української народної республіки. А вже в середині листопада 1918року під впливом революційних подій розпалася Австро-Угорська імперія. Війська Української національної Ради захопили Львів, проголосивши створення Західноукраїнської Народної Республіки. Тож одним із найважливіших завдань ЗУНР було об’єднання всіх українських земель в одну державу.
1 грудня 1918 року представники Державного секретаріату ЗУНР Дмитро Левицький, Лонгин Цегельский та члени УНР Володимир Винниченко, Симон Петлюра, Панас Андрієвський і Федір Швець підписали у Фастові передвступний договір про наміри об’єднати населення і території обох утворень в одну державу. І таке об’єднання відбулось 3 січня 1919 року. Урочисте святкування призначили на 22 січня. Представник Директорії Федір Швець виголосив великі слова: «Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Наддніпрянська Україна – в одну велику Україну… Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об’єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної, незалежної Української Держави на добро і щастя українського народу». 

Задзвонили срібні дзвони в Україні,
Аж по світі по широкім стало чути:
«Зустрічайте воскресіння день! Віднині
Навік-віки Україні вільній бути!»
Зашумів відвічний Київ прапорами,
Розлилась народу повідь по Подолі.
На майдані, на Софійськім, з корогвами
Зустрічала Україна свято волі!

Проте втримати незалежність та єдність України в той період не судилося: тяжке економічне та воєнне становище, взаємна недовіра політиків призвели до катастрофи. Через кілька місяців після того, як було проголошено про утворення єдиної УНР, більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупувала Польща, а Закарпаття – Чехословаччина. Незважаючи на всі негаразди, ідея Соборності постійно жила в серцях українців. І тому, святкуючи День Соборності 22 січня 1990 року мільйони тоді ще радянських українців побудували «живий ланцюжок» від Києва до Львова, а 24 серпня 1991 року український народ реалізував свою багатовікову мрію жити в соборній державі, проголосивши Акт незалежності України. Уряд УНР, який діяв в еміграції до серпня 1992 року, склав свої повноваження. Офіційна делегація Державного центру УНР на чолі з його президентом Михайлом Павлюком прибула до столиці України м. Київ та на сесії Верховної Ради України урочисто склала свої повноваження перед президентом Л.Кравчуком. Ця подія названа «Актом Злуки» і стала реальним втіленням мрії українського народу про суверенну державу. 21 січня 1999 року наказом президента України Л.Кучми №42/99 День проголошення соборності України (22 січня ) став державним святом незалежної України.


Прийшла, прийшла свята година,
Настав жаданий довго час!
Ура! Єдина Україна,
Приходить свято і до нас!
Хай кожен з нас запам’ятає
Цей час, цей день і цюю мить.
Хай слово радісно лунає,
І серце піснею бринить.
Хай рідний прапор освященний
Назавжди в серці майорить.
Запам’ятай же, люд хрещений,
І час, і день, і цюю мить.
Нехай же мудрість не покине
Твоїх синів у боротьбі,
За твою вольність, Україно,
Навіки слава хай тобі!

Скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, територіальна цілісність України навіки повинна залишатися непорушною. Ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно і духовно багатої, вільної і демократичної України, якою будуть пишатися наші нащадки. Тому наші воїни день і ніч героїчно захищають територію Луганщини і Донбасу від сепаратистів, яких підтримують російські найманці. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності, соборності, державності.

Пропоную вашій увазі літературу, в якій висвітлюються питання єдності, соборності та самостійності нашої країни.

1. Бойко О. Д. Україна від путчу до Пущі. (серпень – грудень 1991р.): Монографія. - Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2006. – 224с.
2. Будівничий української державності: Хрестоматія політологічних статей Івана Франка / Упоряд. Д.Павличко. – К.: Вид. дім «Києво-Могилянська академія», 2006. – 640с.
3. Історія української суспільно-політичної думки: Навч. посіб. / Укл. Морозов В.В. – К.: КНЕУ, 2006. – 180с.
4. Кульчицький С. Українська революція 2004р. – К.: Генеза, 2005. – 368с.
5. Погрібний А. Якби ми вчились так, як треба… Розмови про наболіле. – К.: Видавничий центр «Просвіта», Видавництво імені Олени Теліги, 1999. – 288с.
6. Рух опору в Україні: 1960 – 1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Оберпаса. – К.: Смолоскип, 2010. – 804с., 56 іл.
7. Рудницький С.Л. Чому ми хочемо самостійної України? / Упоряд., передмова О.І. Шаблія. – Львів: Світ, 1994. – 416с.
8. Сергійчук В. Українська соборність: Відродження українства в 1917 – 1920 роках. – К.: ТОВ «Українська Видавнича Спілка», 1999. – 412с.
9. Українське державотворення: Словник – довідник / За ред.. О.М. Мироненка. – К.: Либідь, 1997. – 560с.
10. Сігалов А. Олександр Солженіцин, Юліан Семенов і українське питання: Всесвітньо відомі письменники – про Україну і міцні обійми «старшого брата» / Анатолій Сігалов // Україна молода. – 2014. - № 91 – С. 8-9.