Чистий, як душа українця (до 140-річчя М.Черемшини)

Чистий, як душа українця (до 140-річчя М.Черемшини)

ЧИСТИЙ, ЯК ДУША УКРАЇНЦЯ

Бібліографічний огляд літератури (до 140-річчя з дня народження Марко Черемшини)

Склала бібліограф Т.А.Кацун

 

Має Україна святе місце в Карпатах. Там поміж горами і долинами веселіє над бистрим Черемошем красиве село Кобаки, яке знають у краях близьких і далеких. На цю карпатську землю вище веління подало щасливий знак – зірниця з неба прилетіла і впала до гуцульської хати під високою горою, в якій господарював Юрій Семенюк разом зі своєю дружиною Анною. То прийшла в світ нова сяйлива українська душа – 13 червня 1874 року народився хлопчик Івась, якому долею на роду було написано засвітити в золотому сузір’ї класиків національної літератури непогасне ім’я – Марко Черемшина.

Назвався Черемшиною, бо любив понад усе срібно водний і стрімкий Черемош, цю красиву погідної пори ріку – чисту, як душа українця, і розбурхану та нескорену, коли на гори впадуть зливи і насунуть хмаровища. Доля поклала на це село тяжкі гріхи, які тиснули на людські душі, огортали страхом і не давалися, щоби їх відмолити.

Батько письменника, Юрій Семенюк, багатства не мав, зате володів безцінними скарбами чутливої душі: «Мої дєдя були на свій час і селянський стан досить очитані, любили все, що гарне і добре, любили багато читати, і навіть самі брались принагідні вірші писати, були дуже вразливі на чуже нещастя і на чужу кривду». На прохання батька управитель сільської школи Олексій Козиєвич підготував малого Івана до вступу до Коломийської гімназії. Іван Семенюк невдовзі стає одним з найкращих учнів гімназії, свої знання доповнюючи читанням книжок з бібліотеки таємного шкільного гуртка. У 1896 році Іван Семенюк закінчив гімназію. Узявши із собою тихий смуток маминої пісні, мелодію Карпат, шум бистрого Черемоша, він рушає до Відня в університет з наміром вступити на медичний факультет. Проте через нестачу грошей записується на найдешевший – юридичний. «Права вчив я в Відні для хліба – пише він в своєму творі «Автобіографія» - а більше займався літературою та просвітою серед віденських українських робітників». Літературне життя в Відні на зламі двох століть було надзвичайно бурхливим і плодотворним. У журналі «Зоря» в 1897 році він друкує рецензії на твори В.Бурзиновського і М.Пачівського, перекладає поезії Кольцова, перекладає з німецької, чеської, польської, словацької, болгарської і угорської мов. У львівському журналі «Дзвінок» публікує казки, оповідання.

В жовтні 1901 року Черемшина закінчує університетський курс, і одержавши диплом доктора права, виїжджає у гуцульське містечко Делятин, де обійняв посаду помічника адвоката. На цій посаді він уділяв бідним безплатної правової поради, заступався і боронив їх не тільки перед судом, але і перед окружним судом. Адвокатська канцелярія Черемшини стала центром громадсько-просвітницького життя на Снятинщині. Сюди сходилися на раду люди різних професій, станів і національностей. Черемшина використовував кожна зібрання для того, щоб прищепити молодим любов до рідного слова і пісні.

З початком Першої світової війни письменник разом з дружиною переїжджає до батьків у Кобаки, а в 1918 році українською владою ЗУНР Черемшина був призначений комісаром міста Снятина. Була пережита поразка української революції, коли західноукраїнські землі опинилися під владою польської шляхти, але народ, що вдихнув повітря свободи, відчув в собі дух соборності, здобув свою державність і не припиняв національно-визвольної боротьби. Переконаний в тому, що молоде завзяте, зачароване покоління українців вибере кращу долю України, Черемшина завжди закликав до згуртування народу.

Самобутній талант Марка Черемшини на повну силу розкрився вже в першій його збірці «Карби», яка входить до книги: Черемшина М. Вибрані твори – Ужгород – Карпати, 1979 с.19-81. Центральним образом збірки є гуцульське село – близьке, рідне, темне, бідне, забуте Богом і людьми та його мешканці – люди трагічної долі, виснажені жорстокими випробуваннями і щоденною боротьбою за існування. Назву збірці дало перше оповідання автобіографічного характеру – «Карби». На все життя у дитячому серці закарбується людська кривда і Марко Черемшина мав право запевнити свою читача, що ці карби «ніколи не загояться і не заростуть панським салом». Збірка вміщує 15 новел і всі вони пройняті сумним настроє, в них багато плачу і скарг на кривдників. Наступною збіркою оповідань цієї книги є «Село за війни» чорним хижим круком впала війна на убоге гуцульське обійстя, зруйнувало його, погнала газдів на фронти, посиротила дітей, напустила на село різних кровопивць. В оповіданнях змальовані похмурі картини розправи цісарської вояччини над мирними жителями, яких звинувачували в зраді, в шпигунстві, у спілкуванні з козаками. Кінець війни не приніс полегшення трудовій Верховині. Почався новий етап боротьби трудящих західноукраїнських земель за свої права. Марко Черемшина чуйний до всього нового, до змін, що відбувалися в свідомості селян, одразу по закінченню війни включився в літературне життя, відгукнувся художнім словом на ті проблеми, які хвилювали сучасників. Нові його оповідання склали цикли «Верховина» і «Парасочка», які ввійшли в даний збірник: Дивосвіт «Веселки»: Антол. л-ри для дітей та юнацтва в 3 т. т.1-К.:Веселка, 2001. ст.511

В цій прекрасній книзі на ст.. 511 ми знаходимо матеріал про Марка Черемшину – його коротеньку автобіографічну довідку та представлені тут новела «Карби» (про яку я вам розповідала раніше) а також казки «Незабудка» і «Сльоза». Гоян Я. Чистий, як душа українця: до 130-річчя з дня народження Марка Черемшини – Веселочка – 2004 -№4 ст. 10-11.

Автор статті згадує про незабутні факти з біографії письменника, цікаво описує його першу збірку новел «Карби». Також тут надруковані казка «Незабудка» та уривок з оповідання «Туга».

В журналі «Дивосвіт» в 2007 році №1-2 в рубриці «Із спадщини майстрів» надруковані чудові казки письменника Марка Черемшини. Тут також можна познайомитися з короткою автобіографічною довідкою письменника. Казки несуть доброту, мають повчальний характер; наприклад «Муха», вчать співчувати людям, як в казці «Сльоза».

За літературою звертатися в районну бібліотеку для дітей: Обухів, вул. Київська, 14 тел. 5-11-49 Обухівська районна бібліотека для дітей